«Мені ще ніхто не писав «Саша, виходь за мене». Нестандартне інтерв’ю Олександра Зінченка

Інтерв’ю Анастасії Можаровської з чинним чемпіоном англійської Прем’єр-ліги у складі Манчестер Сіті та однокласником авторки – Олександром Зінченком.

На початку розмови я звернулася до Сашка з певним офіціозом, зважаючи на те, що він, можна сказати, зірка українського і навіть світового футболу, яка сходить. На що він відповів, що йому не дуже подобається цей термін. І додав: «Це точно не про мене».

– Напевно, спочатку варто запитати про нещодавні події. Як тобі фінал ЛЧ? За кого вболівав?

– Я слідкував за фінальним матчем Ліги чемпіонів і, звісно, найбільше переживав за Ліверпуль, адже вони заслужили на цю перемогу. Взагалі було багато сценаріїв гри, проте у фіналі завжди перемагає сильніший. Тому звинувачувати у поразці цілої команди лише Каріуса – це не правильно, адже програє завжди ціла команда.

– А тепер – до витоків. Ти ж не одразу знав, що будеш футболістом? Чи бачив себе людиною іншої професії? Ким би ти міг стати?

– Ще з початкових класів я не розлучався з м’ячем і завжди мріяв стати футболістом. Хоча тоді я не до кінця розумів, як можна вивчитися на професійного гравця. Я не мав уявлення, як відбувається навчання у футбольній академії, аж поки сам туди не потрапив.

– Чесно кажучи, я не пригадую, щоб ти в школі був розбишакою. Ти мені завжди здавався ідеальним хлопчиком. Чи були якісь такі моменти, про які ми, можливо, і не знали? Чи був ти бешкетником?

– Не пам’ятаю, щоб я був бешкетником. Нас в класі було не так багато, аби за нами неможливо було вслідкувати. Якщо хтось десь щось і зробив, то про це дізнавалися всі. Ну, можливо, я ще в першому класі десь і розбивав вікна, але нікому про це не розповідав.

– Я от дуже яскраво пам’ятаю наші сутички в класі між дівчатами та хлопцями. Напевно, і ти мусиш це пам’ятати, адже в одну із них також був уплутаний. Розкажеш, як все сталося?

– Чесно кажучи, дівчата в класі нас постійно мучили. А позаяк хлопців у нас було небагато, нас потрібно було берегти, але ви цього так і не робили (Сміється). Ну, думаю, про той прикрий випадок не варто розповідати людям, але я також його добре пам’ятаю.

– Доволі провокаційне запитання: хто з класу тобі подобався?

– Насправді, у класі в мене було багато симпатій, але мені важко виділити когось одного. Не хочу ображати нікого з наших дівчат, але якщо бути відвертим, за той час, поки ми навчалися разом, у мене так і не було першого кохання. Ти от помічала, щоб я за кимось упадав? Ні? Отже, це не було так помітно.

– От ти дуже добре знав математику і нам постійно казали, що в житті без неї ніяк. Мовляв, просто неможливо вижити. Скажи чесно, вона тобі знадобилася?

– Чи знадобилася мені математика? Звісно, рахувати завжди корисно, тому певною мірою так. Проте теорія на кшталт «як вирахувати синус чи косинус кута» мені не знадобиться. Принаймні – поки що.

– Перейдімо до футболу. Коли починав свою кар’єру в ФК Моноліт, за який клуб завжди мріяв грати?

– В Україні я завжди мріяв грати в донецькому Шахтарі. І моя мрія збулася. А щодо закордонного клубу… Ну, мрія повинна залишатися мрією.

– Ще коли ми спілкувалися давніше, ти зізнався, що прагнеш стати тренером. Уявімо, що ти вже зараз маєш таку можливість. Зважаючи на всі досягнення клубів на теперішній час, кого б ти не відмовився тренувати?

– Я хотів би стати тренером, але зараз мені важко відповісти на запитання, якої саме команди. Мені лише 21 і ще зарано про це думати. Зараз я зосереджений на тому, аби будувати кар’єру футболіста, доки мені дозволить здоров’я. Чи хотів би я стати тренером збірної України? Звісно! Мені здається, кожен футболіст мріє тренувати свою національну збірну.

– Твій кумир з дитинства? На кого ти прагнув бути схожим із відомих футболістів, ще коли сам таким не був?

– З самого дитинства моїм кумиром був Роналдінью. Не знаю, чи вдасться мені стати схожим на нього… Здається, зараз це вже навряд чи вдасться комусь.

– Ти вже підраховував, скільки інтерв’ю роздав за весь цей час? Як думаєш, скільки десятків назбирається?

– Я вже дав чимало інтерв’ю. Якщо чесно, то не вмію відмовляти, коли мене просять дати коментар чи інтерв’ю, та й взагалі не вмію відмовляти людям. Я вважаю, що це не дуже хороша риса характеру, адже інколи потрібно вміти майстерно і правильно виходити із ситуацій. Але мені поки що не вдається.

– Як часто тобі в дірект пишуть божевільні шанувальниці? На всі повідомлення відповідаєш?

– Відверто, я завжди намагаюся відписувати всім у соціальних мережах, проте якби я зайшов в Instagram і почав відповідати на всі повідомлення, це могло б затягнутися надовго. Інколи мої друзі на мене ображаються, що я їх ігнорую, але я банально не маю часу на це. А от повідомлень від божевільних фанаток я не пам’ятаю. Здається, ще ніхто не писав «Саша, виходь за мене» чи «Я хочу від тебе дітей». Але повідомлення від шанувальниць інколи потрапляють мені на очі.

– Завдяки своїй професії ти багато подорожуєш. Які країни тобі найбільше запам’ятались, а куди б ти ще хотів поїхати?

– Наразі у мене немає мрії відвідати якусь конкретну країну. Але я хотів би побувати в Бразилії, а ще потрапити знову до США, адже мені там дуже сподобалося. Проте був я в тій країні лише раз і не мав змоги добре роздивитися всі її знакові міста. Найбільше мені сподобався Лос-Анджелес. Це чудове місто і воно справді ніби моя стихія.

– Перейдімо до вищих матерій. Напевно, ти знаєш, хто такий Ілон Маск. Як тобі його проекти? Чи хотів би ти собі відомий електрокар?

– Маск? Звісно, я знаю хто це. Засновник Tesla. Чесно, я ніколи не пробував їздити на його електрокарах, проте у Європі в них чимало прихильників. Одного разу мені вдалося відчути, як це – бути власником такого автомобіля, проте проїхатися так і не вдалося, адже цей власник перебував у салоні (Сміється). Взагалі-то це авто мені дуже подобається. Найбільше в ньому мене здивувало те, що коли я відкрив капот, то побачив там другий багажник. Наразі власного автомобіля не маю, а якщо мені потрібно кудись поїхати, беру автівки в оренду. Серед виробників авто я віддаю перевагу німецькому бренду Mercedes.

– Повернімося трішки до Маска і твого дитинства. Колись майже всі хлопчаки мріяли стати космонавтами. А ти бачиш себе колонізатором Марсу?

– У мене ніколи не було мрії стати космонавтом. Почекаємо, доки з’являться ракети, які б могли доставляти людей до інших планет, як маршрутки. Якщо я, звісно, доживу до цього моменту.

– У 2024 році Маск планує запустити перший рейс із туристами. У тебе ще є шанс стати одним із перших.

– Це через 6 років? Тоді ще є час.

– Трохи про хобі. Чи маєш ти час на перегляд якихось серіалів? Який твій улюблений?

– Мені дуже подобається американський серіал «Втеча з в’язниці». Але зараз у мене не вистачає часу на перегляд фільмів чи серіалів, тому я давно їх не дивився.

– Всі ми знаємо з твоїх «сторіс», що ти – «Бог комп’ютерної гри ФІФА». Так от, ти граєш виключно на Xbox чи PS? Чи грав на обох? І чи зможеш ти вирішити одвідчні суперечки: яка ігрова консоль краща особисто для тебе?

– Був таким. Я вже тривалий час не грав у ФІФА. Найчастіше граю на PlayStation, хоча кілька разів мав змогу спробувати свої сили на Xbox. Відверто кажучи, я віддаю перевагу PlayStation, мені ця консоль подобається більше.

– Якщо наші однокласники збиратимуться на зустріч «надцять років після школи», ти приїдеш?

– Однозначно, я б приїхав, адже це – мої друзі. Для мене зустріч з однокласниками – це щось приємне. Тому, я сподіваюся, на той час, коли ми вирішимо всі зібратися, я матиму відпустку і обов’язково навідаюся, щоб побачити своїх однокласників.

Анастасія Можаровська, спеціально для «Футбол 24»

Скрипт выполнялся 0.6471 сек.